Як люди стають ігроманами?

Визначення ігрової залежності

На сьогодні стає часто обговорюваною та гостросоціальною проблемою нова залежність, у полон якої потрапляє як молодь, так і люди зрілого віку з різних верств суспільства – ігрова залежність або, іншими словами, лудоманія.

У сучасному технологічному світі вже не обов’язково шукати казино, підпільні автомати чи компанію для гри у карти. Зараз перераховані азартні розваги доступні в режимі онлайн.

Букмекерські контори пропонують високі коефіцієнти виграшу та швидкі гроші на ставках на спорт, віртуальні казино та автомати рекламуються на популярних майданчиках, які відвідує практично кожен користувач Інтернету.

В індустрію цифрової гри вливаються величезні гроші та зусилля фахівців з маркетингу та психології. Реклама сприяє залученню все більшої кількості потенційних гравців, і як наслідок до 5% користувачів мережі вже є лудоманами, тобто залежними від азартних ігор людьми.

За визначенням ігроманія, вона ж лудоманія — це психічний розлад, характерними рисами якого можна відзначити патологічний потяг до азартних ігор у мережі чи реальному світі.

Психологи відносять лудоманію до нехімічних залежностей, цей розлад характеризується:

• поведінковими та особистісними змінами;
• форма поведінки людини пов’язана з постійною одержимістю у переживанні певних емоцій та станів;
• патологічною імпульсивністю та нездатністю контролювати потяги, вчинки та бажання.

Залежна від гри людина постійно:

• поглинений думками про гру;
• фантазіями про вигідні ставки;
• високого прибутку та втрачає зв’язок з реальністю;
• деградує у соціальному плані.

Ігрова залежність стрімко поширюється на пострадянських теренах серед чоловіків і жінок, стає серйозною проблемою, зазнає величезних моральних збитків, важко піддається лікуванню, а діяльність онлайн-казино та популярних майданчиків-тоталізаторів не регулюється належним чином з боку держави.

Причини формування проблеми, такі як сім’я та оточення

Сьогодні повсюдно можна зустріти рекламу та обіцянки швидкого виграшу та безтурботного життя за допомогою азартних ігор та ставок. Популярні зірки пропагують швидке збагачення без труднощів та зусиль. Подібні гасла підкуповують людей різних соціальних статусів та віку чи статі.

Розвитку ігрової залежності сприяє:

• соціальна обстановка та оточення;
• індивідуальні особливості темпераменту;
• незадоволеність існуючим;
• прагнення до вищого становища у суспільстві та розкішного життя.

Часто в пастку залежно від азартних ігор потрапляють слабохарактерні люди, які намагаються подібним чином самоствердитися, знайти втіху та тікають від самотності. Людина граючи в гру, думає, що перемогти і досягти успіху простіше, ніж у реальному житті, а програючи до останнього вірить, що є можливість відігратися.

Недбале ставлення до моральних і матеріальних цінностей, відсутність критичної оцінки власним діям та вчинкам непомітно призводять гру із захоплення в залежність і відбиваються на всіх сферах життя людини. Ігроман за допомогою гри відчуває:

• гострі відчуття, які не здатні знайти в інших заняттях;
• заміщає грою самореалізацію у соціальному плані;
• тікає від самотності та труднощів у відносинах.

Розвитку схильності до гри часто сприяє і сім’я, і близьке оточення залежного, якщо в сім’ї схвалюються азартні ігри та всякі суперечки, парі та умовності.

Також відсутність батьківського контролю, здорового спілкування та конструктивного проведення часу в підлітковий період або в етапи соціалізації дитини можуть сприяти розвитку ігроманії, або навпаки контроль і гіпер опіка стають причинами залежності у молодої людини.

Дуже сильним впливом на формування лудоманії можна відзначити соціальне оточення людини та відсутність конструктивного цікавого та розвиваючого дозвілля. Новачок приходить до гри з подачі друзів, товаришів, випадково натрапивши на рекламу або просто від нудьги.

Симптоми залежної людини ігроманією

Проблема залежності від гри в більшості випадків може бути непомітна з боку протягом року, за цей час мислення і поведінка людини вже встигає змінитися, а духовні та особисті цінності можуть деградувати, і тоді можна говорити про хронічну хворобу, що сформувалася, з низкою відповідних симптомів.

Типового ігромана можна визначити за низкою ознак, багато в чому схожих на симптоми наркоманії.

Залежна від гри людина:

• постійно відчуває потребу у грі та гострих відчуттях від процесу (неважливо вже виграш чи програш);
• постійно підвищує ставки;
• більше ризикує;
• прагнути відчувати все сильніше збудження та азарт.

Також під час, коли немає можливості або засобів для гри, людина відчуває психологічну напругу, пригніченість, тривожність, деякі симптоми, які можна назвати психологічною абстиненцією і як засіб для боротьби з напругою або новим стресом, щоб забути або відгородитися від труднощів знову ж таки виступає гра .

Ігроман постійно:

• перебуває у замкненому циклі;
• відчуває постійне бажання відігратися;
• мислення ставати міфологічним;
• залежні вірять у вдале число, день, подію чи обставину;
• постійно шукають знаки, перебуваючи в одержимості думками про гру, передчуття і хворобливі почуття.

Хворі брешуть всім оточуючим про ступінь залучення до гри, зменшують втрати та мінімізують саму проблему, відмовляються визнавати помилки та приймати допомогу у лікуванні залежності.

Поглиненість грою наводить залежного до соціальної деградації та руйнування відносин з оточуючими людьми, ігромани набирають сотні тисяч боргів чи кредитів, скоюють злочини, шахрайство та крадіжки для задоволення пристрасті до ризику та азарту.

Також характерним симптомом ігроманії є постійне перекладання відповідальності за свої дії та вчинки на інших людей чи організації, залежний не визнає помилки та звинувачує рідних, друзів та суспільство у своїх невдачах та проблемах. З накопиченням подібних симптомів відбувається процес зміни особистості хворого, розвиваються різноманітні психічні розлади, людина стає патологічно імпульсивною, нездатною до адекватної оцінки існуючої дійсності, не може контролювати власні потяги, бажання та вчинки.

Протягом першого року розвитку ігроманії відбуваються соціальні та психологічні зміни та ступінь тяжкості захворювання залежить від кількості вже сформованих симптомів, порушення соціальної адаптації та глибини когнітивних помилок у залежного.

Від ігроманії дуже важко вилікуватися, оскільки потрібно мати силу духу і велике бажання покінчити з цим раз і назавжди.

Реабілітаційний центр “На Грані” допоможе Вам у цьому. Звертайтеся за безкоштовною консультацією.