Чи передається алкоголізм у спадок?

Досвід зловживання алкоголем у ній однозначно має негативний вплив на наступні покоління. Це відбувається також не на фізіологічному рівні.

Ще в 19 столітті французькі психологи виявили таку закономірність: якщо в одному поколінні члени сім’ї – залежні, це вже формує моральну зіпсованість, внаслідок якої у наступного покоління неминуче виникає активне зловживання спиртним.

Це в свою чергу призводить до формування у представників вже наступного покоління такого соматоформного (невротичного) розладу психіки, як іпохондрія, при якому людина зайво стурбована своїм станом здоров’я, страждає від хронічної втоми та різних соматичних болів, підвищеної недовірливості і, відповідно, відчуває порушення в особистої, соціальної, професійної сфери життя.

Хворий схильний до нав’язливих, надцінних і маревних ідей стосовно свого стану здоров’я, стає тривожним і вразливим, постійно відчуває песимізм і пригніченість. Не дивно, що людина з такими розладами вдається до зловживання алкоголем.

У наступному поколінні з прогресуванням алкозалежності формується тупість, розлад інтелекту, недоумство. Тут уже страждає особистість та характер. Людина не здатна сприймати зв’язок між життєвими явищами, розставляти пріоритети, критично оцінювати свою поведінку. Це вроджений розлад раннього розвитку організму, олігофренія, включає дебільність, імбецильність і ідіотію. У першому випадку хворий може бути дієздатним у трудовій діяльності, у другому може бути здатним лише обслужити себе, у третьому людина нездатна використовувати промову. Далі, за цими порушеннями йдуть вже фізіологічні захворювання.

Для формування алкогольної залежності у потомства цілком достатньо психосоціального фактора негативного прикладу батьків, що п’ють, коли сама обстановка в сім’ї психологічно нездорова і неодмінно присутні проблеми виховання і спілкування між членами сім’ї.

По-перше, у такій сім’ї дитина з дитинства асоціює алкоголь зі святами та веселощами, переймає модель поведінки дорослих родичів. По-друге, у спілкуванні з нетверезими батьками дитина неминуче отримує психологічні травми, стає свідком конфліктів та насильства, адже людина у стані сп’яніння за умовчанням перебуває у стані зміненої свідомості і, відповідно, поводиться неадекватно по відношенню до оточуючих. Іноді діти в таких сім’ях самі навмисне ведуть себе асоціально, демонстративно п’ють спиртне, копіюючи батьків і тим самим намагаючись привернути їхню увагу і привернути до себе.

Що ж до фізіології, насамперед слід згадати такий термін, як Алкогольний синдром плода. Це набір дисфункцій організму дитини, викликаний вживанням алкоголю в період вагітності.

Сюди відносять:

• порушення роботи внутрішніх органів;
• центральної нервової системи;
• патології зовнішності;
• малий зріст та вага;
• відхилення емоційної сфери та інтелекту.

Технічно це виглядає так, що алкоголь проходить через плаценту матері і накопичується в організмі дитини ще більшої концентрації, ніж у вагітної. Організм дитини при цьому не здатний чинити опір згубному впливу алкоголю.

Спричинити порушення формування плода може навіть одноразовий прийом спиртного вагітною жінкою.

А з огляду на те, що жінка не завжди вчасно поінформована про свою вагітність на перших її стадіях, слід відмовитися від спиртного вже на самій стадії планування вагітності.

Слід згадати, що алкоголь впливає на статеві клітини обох батьків і при регулярному вживанні викликає порушення їхньої роботи, ушкоджує ланцюжки ДНК, негативно впливає на репродуктивну функцію взагалі.

Особливо небезпечним є зачаття у момент алкогольного сп’яніння.

Ще в давньоримській культурі була заборона на таке зачаття, коли п’яному чоловікові заборонялося спати зі своєю дружиною.

Ще один важливий момент алкогольної спадковості – це підвищений у дитини рівень ферменту печінки, відповідального за розщеплення етанолу, алкогольдегідрогенази. Така аномалія дозволяє людині випити порівняно більше алкоголю до настання отруєння, що своєю чергою провокує випивати більше та пити частіше.

Тут розділимо генетичну схильність до алкоголізму на дві складові: генетична спадковість, що безпосередньо впливає на здатність організму реагувати на алкоголь (контролювати окислення альдегіду – токсичного продукту окислення спирту) та генетичні зміни, що побічно ведуть до алкогольної та будь-якої іншої залежності, що впливають на поведінку людини.

Другий тип спадковості ми частково описали вище, як:

• порушення ЦНС;
• патології внутрішніх органів;
• патології кісткової та м’язової тканини у плода.

Перший тип, генетичну спадковість, визначальну переробку організмом алкоголю розглянемо ще прикладі різних рас. Так, у країнах Південно-Східної Азії до 50% населення фізично не можуть стати алкоголіками через те, що їхні гени, відповідальні за окислення альдегіду (перетворення його на нешкідливий продукт) працюють у десятки разів повільніше, ніж, наприклад, у європейця. Така людина просто не зможе випити багато спиртного, тому що її організм надто важко на нього реагує. Тому можна сказати, що генетично вони захищені від алкоголізму лише на рівні біохімії організму. Вважається, що така генетика сформувалася внаслідок вживання певних продуктів, або внаслідок боротьби з місцевими інфекціями.

Повертаючись до проблеми сім’ї, що п’є, де дитина спочатку знаходиться в середовищі залежних і успадковує, крім генетики, їх поведінкові ознаки, відзначимо, що така спадковість все ж таки не є стовідсотковим вироком і часто діти з таких сімей йдуть «від противного», самі ставлять собі заборону на спиртне, спостерігаючи плачевні наслідки зловживання. У дорослому віці допомогти цьому можуть реабілітації, психотерапія.

Проте саме батьки грають найважливішу роль формуванні маленької особистості.