Бензодіазепінова залежність: що це і як лікувати?

Що таке бензодіазепіни?

Бензодіазепіни – препарати класу седативних, мають також протисудомний, снодійний та протитривожний ефект. Виявляючи транквілізуючу дію, ці препарати викликають психологічне та фізичне звикання при тривалому застосуванні.

Не дивно, що такі ліки користуються популярністю у людей, які страждають на наркозалежність.

Відмінною особливістю хворих, які приймають бензодіазепіни є певний розлад поведінки, компульсив, коли пацієнт стає переконаний, що зменшення або відмова від прийому препарату призведе до катастрофи особистості: у хворого розвивається іпохондрія, коли будь-які тілесні симптоми сприймаються з надмірною тривогою. ліки.

Зазвичай пацієнти, які у бензодіазепінову залежність, вже мали когнітивний розлад до початку прийому препарату. Підвищуючи рівень гормону щастя, дофаміну, ці препарати після закінчення вже 3-х тижнів прийому викликають толерантність в організмі через порушення роботи рецепторів мозку, внаслідок чого хворий перестає отримувати звичний ефект і, відповідно, збільшує дозування.

Серед найпоширеніших бензодіазепінових препаратів такі: Ксанекс, Валіум, Лоразепам, Діазепам.

Ознаки залежності від бензодіазепінів

Оскільки сам пацієнт часто не здатний розпізнати звикання і навіть визнати сам факт психічної залежності від ліків, рекомендуємо близьким людям звернути увагу на появу у людини наступних ознак, характерних для цієї залежності:

• погіршення зору;
• шлункові розлади;
• втрата апетиту;
• підвищена сонливість; агресивність;
• проблеми з концентрацією та координацією;
• мова стає незв’язною;
• депресія.

Серйозною перешкодою для самостійного припинення вживання бензодіазепінів для людини, яка потрапила в залежність, є швидке настання синдрому відміни – абстиненції, – коли протягом короткого часу, до 2-х діб без прийому препарату, у залежного з’являються такі ознаки наркотичної «ломки», як сильна головний та м’язовий біль, конвульсії, судоми, безсоння та тахікардія, нудота, підвищене потовиділення.

Також виявляються психічні розлади:

• перепади настрою;
• суїцидальні думки;
• тривожність;
• панічні атаки.

Також різке припинення прийому ліків може спричинити синдром «рикошету», коли загострюються симптоми, через які і було призначено препарат. Серед них в основному розлади психіки, як ті ж панічні атаки, тривожність та безсоння, алкогольна залежність та посттравматичний синдром.

Як лікувати від бензодіазепінової залежності?

Закономірно, що ця залежність формується набагато швидше при поєднанні бензодіазепінів з алкоголем, що, природно, протипоказано.

Загалом же курс прийому цих ліків не повинен перевищувати двох – чотирьох тижнів. Підкреслимо, що терапія препаратами бензодіазепіну в основному призначається пацієнтам, які вже страждають від тієї чи іншої хімічної залежності, і ці ліки покликані полегшити синдроми фізичної відміни та панічних атак, спричинених наркотичними речовинами – галюциногенами, які раніше приймалися. Звідси випливає схильність такого пацієнта до перевищення доз ліків з метою досягти ейфорії під впливом його залежного мислення. Тому, як сам курс прийому препарату, так і його плавне завершення необхідно проходити під контролем фахівця, адже серед побічних ефектів від поєднання бензодіазепінів з іншими ліками, що пригнічують центральну нервову систему або опіоїдами, трапляється важке пригнічення дихання з летальним кінцем.

Сам план зниження дози прийому препарату підбирається для кожного пацієнта індивідуально, з урахуванням впливу інших лікарських препаратів і особливостей переносимості їх організмом.

Стандартної схеми поступового виходу немає, що вкотре свідчить про необхідність контролю та спостереження фахівця.

Що посилює небезпеку зростання бензодіазепінової залежності – це шляхи його поширення на ринку заборонених наркотиків: поряд з появою таких нових психоактивних речовин класу бензодіазепінових, як «дизайнерський бензодіазепін» або «хімічні речовини для досліджень», основні джерела його потрапляння на ринок – це, законна торгівля ліками, що містять бензодіазепін, на всіх точках продажу фармацевтичних препаратів

Це також може бути витік на самому виробництві або на оптових точках продажу, в кабінеті лікаря або роздрібної аптеки, також практикується повторне використання рецептів.

Для лікування бензодіазепінової залежності необхідно, по-перше, прийняти той факт, що ця залежність нічим не відрізняється від будь-якої іншої наркотичної залежності і тому потребує комплексного підходу, який включає як медикаментозну дію, так і психотерапію.

До першого методу відноситься детоксикація, пройти яку самостійно – неможливо через сильні симптоми синдрому відміни у бензодіазепінових препаратів, тому кваліфікована допомога – необхідна. При ній пацієнту вводять внутрішньовенно індивідуально підібрані речовини, призначають психостабілізатори, що полегшує абстиненцію і очищає організм.

Після цього дуже плавно починають зменшувати дозування бензодіазепіну, що приймається. Додатково також призначають препарати, що підтримують заспокійливу дію. Повторимо, все це можливо лише у спеціалізованій установі – клініці чи реабілітаційному центрі.

А враховуючи величезну роль психологічної підтримки для досягнення позитивного результату, реабілітаційний центр – найбільш підходящий варіант: тут у пацієнта визначають його рівень залежності, ступінь наслідків вживання бензодіазепінів для його психіки, загальний психічний стан, світосприйняття та, що важливіше, його ставлення до своєї проблеми ( визнання залежності, бажання одужувати, самокритичне мислення та сила волі).

Завдання персоналу реабілітаційного центру, крім виходу пацієнта з депресії, – допомогти людині визначити причину своєї залежності та позбутися її.