Що таке комп’ютерна залежність?

Корисність ігор у суспільстві

Така залежність виглядає чи не найбезпечнішою чи навіть «здоровою». «Життя – гра», «Гра не варто свічок», «У грі та в дорозі впізнають людей», – безліч прислів’їв і крилатих фраз висвітлюють поняття гри не осудливо.

Комп’ютерні ігри можна розглядати, як просто черговий етап розвитку явища Гра, одночасно з розвитком техніки, еволюції людства взагалі. Тому, звичайно, нічого поганого в інтернет-іграх спочатку бути не може. Навпаки, у них є маса плюсів в умовах сучасного суспільства, – це, по-перше, комунікація, коли гравці з різних країн мають можливість спілкування в реальному часі в процесі гри, який сам по собі теж є доступним у будь-який час і в будь-якому місці.

Гра завжди була якоюсь універсальною мовою між народами, культурами. Гра розвиває, зближує, веде до примирення та взаєморозуміння. Величезна кількість інтелектуальних ігор не потребує фізичної присутності опонента, і тут інтернет стає буквально проривом, новою епохою у цій індустрії. Для онлайн ігор вже давно існує спеціальний термін – “кіберспорт”, проводяться чемпіонати та змагання на рівні держав.

Причини та наслідки залежності від онлайн ігор

Залежність чи фанатичне захоплення викликає не сама гра.

Мислення у такого залежного мало чим відрізняється від мислення наркомана чи алкоголіка.

Будь-яка залежність – це хвороба почуттів. Це:

• невпевненість у собі;
• недовірливість;
• залежність від чужої думки;
• ідеалізм та перфекціонізм;
• лицемірство та показушність.

Список, до речі, не такий довгий і загальний для всіх залежностей. Під впливом таких дефектів характеру і виникає залежне мислення і, як наслідок, компенсація дискомфорту реального життя штучними замінниками: алкоголем, наркотиком, грою. Як не банально, найбільш уразливими традиційно є молоді люди підліткового віку, коли особистість ще тільки формується, а гра дає швидке відчуття самоідентифікації, персоналізації, відчуття повноти життя, нехай і штучне.

Найчастіше до затяжних розладів, психологічних та поведінкових наводять рольові ігри, де людина сама створює собі бажану, вигадану особистість. Таким залежним рухає його внутрішнє Его, яке складається з вини та страхів, комплексів та амбіцій, задовольняти які у комп’ютерній грі дуже легко. Той факт, що людиною рухає его, а не її справжня природа, яка прагне розвитку – очевидно. Адже реальний саморозвиток і духовне зростання виключають фанатичне, компульсивне проведення часу в комп’ютерній грі, ще й від імені вигаданого персонажа.

Матеріальна залежність у ігромана

На розвиток свого віртуального «героя» ігроман готовий витрачати реальні гроші та суми часто чималі. Розробник гри систематично стимулює гравця до грошових вкладень у гру, зазвичай – для придбання унікальних характеристик та здібностей персонажа, його особливий стиль, додаткові можливості самої гри тощо. Одночасно, без таких вкладень, гравець втрачає будь-які ігрові можливості.

Додатково мотивує також те, що такого персонажа гри, якщо пощастить, можна пізніше продати такому самому ігроману. Залежна від гри людина поступово починає розглядати фінансові вкладення гру як обов’язкову статтю витрат, поруч із потребами реального життя.

Зміна у поведінці залежного

Рідним і близьким ігромана легко помітити відхилення в поведінці, такі як, в першу чергу, проведення великої кількості часу за грою.

Рано чи пізно з’являється дратівливість, відстороненість від оточення внаслідок порушення нормального сну та харчування. Людина стає байдужою до своєї зовнішності та соціального статусу.

У залежних від гри проявляються спалахи агресії та депресивні стани не менше, ніж у хімічно залежних. Особливо це помітно під час самого ігрового процесу, коли гравець, наприклад, зазнає поразки у грі, пропадає інтернет-з’єднання або електроживлення.

У такі моменти трапляються напади люті часто клінічного характеру.

Етапи розвитку комп’ютерної залежності

Приблизно півтора десятки років тому користувалися популярністю спеціальні клуби – інтернет-салони. Закономірно, що їх поява створило певний дух єдності, що об’єднує молодих ігроманів. Особливо підігрівало інтерес до таких закладів у молоді те, що такі салони працювали також ночами, коли швидкість інтернет-з’єднання тих років значно залежала від часу доби та зростала у нічний час. Провести ніч у такому клубі за улюбленою грою та ще й у компанії ровесників виглядало настільки привабливим, що потрібно було бронювати собі місце за вільним комп’ютером заздалегідь. Логічно, що підлітки у закладі курили, пили спиртне та вживали наркотики. У батьків такий «інтернет-салон» не викликав побоювань. А для школярів та студентів з’явилося ідеальне місце для прогулювання занять. Природно, клуб заміняв також і будь-яке конструктивне дозвілля.

Незабаром з розвитком інтернету можливість виходу в мережу стала доступною для більшості домашніх користувачів і захоплені віртуальною реальністю гравці буквально позбулися необхідності виходити з дому взагалі. Ще більше свободи забезпечило появу високошвидкісного мобільного інтернету.

В ігровій залежності важливо вкотре відзначити соціальну складову – наявність живої людини по той бік екрану значно підвищує інтерес, викликає дух суперництва. Така гра сприймається вже більше, як спілкування, комунікація, зворотна сторона якої в тому, що поглинена цією грою, відірвана від реальності людина перестає здорово оцінювати значення цієї комунікації для себе.