Війна – причина зриву на вживання?

Для людини, яка страждає від залежності, стресові події та періоди емоційної напруги у суспільстві, очевидно, є випробуванням для збереження тверезості.

Як війна може впливати на залежну людину?

А такі кризові явища, як епідемії та військові дії в країні проживання, залежна людина не може самостійно переживати без зриву у вжиток. І це, на жаль, закономірність.

При цьому зрив не обов’язково трапиться швидко і очікувано: накопичення стресу може тривати кілька місяців, і у випадку із залежною особистістю неминуче закінчиться вживанням.

Алкоголік чи наркоман — людина завжди недовірлива, постійно потребує схвалення та підтримки, мислення в неї завжди негативне, що дозволяє йому знаходити виправдання для кожного свого вживання. І такі важкі періоди життя, як нинішнє військове становище в нашій країні і попередня йому тривала вірусна пандемія, все це сприймається залежною людиною як цілком виправданий привід піти у вживання, зняти стрес, позбутися страху, забути і зупинити потік тривожних думок.

І якщо у відносно спокійний і благополучний час соціальне засудження може хоч якось стримувати залежного, то зараз, коли багато людей стикаються з реальною кризою — втратою рідних, втратою житла, у такий час підтримка людей із залежністю, логічно, виявляється набагато менш актуальною життя суспільства. І така людина, залежна, звикла до самотності, замкнена, не самостійна і вразлива виявляється буквально без вибору: вживати чи ні, зрив неминучий.

Необхідність підтримки та уваги залежного

Ще одна небезпека в тому, що крім відсутності підтримки для запобігання зриву не буде також належної уваги та втручання, якщо зрив уже розпочався, тобто коли залежного вже потрібно буквально витягувати з хвороби.

Нинішня соціальна обстановка легко викликає у залежного такий патологічний стан, як звинувачення себе, усвідомлення себе неповноцінним та безпорадним. І, щоб уникнути цих хворобливих відчуттів, людина спотворює сприйняття реальності алкоголем чи наркотиком.

Це, своєю чергою, викликає додаткове почуття провини, коли хворий тверезить. Адже, як говорить одне з гасел 12-крокової програми одужання для алко-і наркозалежних:

Немає проблеми настільки складною, щоб вживання не зробило її складніше.

Основне посилання цієї статті — саме на підтримку та популяризацію цієї програми саме в такий складний період, через який зараз проходить наше суспільство.

Тренінг-центр «На грані» — одна з організацій, яка продовжує свою діяльність — підтримку залежних.

Людина із залежністю надмірно чутлива і часто буває не здатна зрозуміти, як стався черговий зрив/запій. Відбувається це тому, що такою людиною керують її емоції, а не навпаки. Він часто навіть не в змозі розпізнати, що це за емоції взагалі, тоді як здорова людина сама керує своїм настроєм. І коли така людина зі здоровим мисленням відчуває, наприклад, страх і хвилювання від подій, що відбуваються зовні, вона усвідомлює ці емоції і, відповідно, може самостійно на них реагувати конструктивними думками і діями.

Залежна людина відразу потрапляє у зрив, не зрозумівши, що його, зриву, завжди реально уникнути. Розпізнавати свої емоції та ефективно керувати — більшість терапевтичного процесу відновлення особистості, у разі реабілітаційного центру «На грані».

Учасник програми гарантовано виробляє нові звички та способи керувати емоційною напругою у тверезості. Це відбувається завдяки, як мінімум, перепроживанню таких станів без звичної можливості використати і, звичайно, інтенсивну цілодобову підтримку групи та персоналу центру. Наведемо також наступний термін щодо хвороби залежності, такий як «втрата ситуаційного контролю».

Це, часто веде до зриву, зараз особливо актуально у тих обстановки у суспільстві, адже одна з причин його виникнення — соціальна, коли залежний потрапляє в соціальну ситуацію, в якій він не може самостійно утриматися від вживання. При цьому до виникнення цієї ситуації людина вживати не планувала.

Заходи щодо уникнення небезпечних ситуацій

Програма «12 кроків» надає комплекс заходів, які допомагають уникати ситуацій, що провокують вживання, але тут очевидно, що така форс-мажорна ситуація, як військові дії в місці проживання людини із залежністю, не підпадає під будь-які рекомендації щодо збереження психічного контролю.

Іншими словами, у такій ситуації залежної не може виконувати рекомендації програми, такі, наприклад, як «уникати тригерів» (явлень, подій, що викликають потяг — бажання вжити), уникати стресів, обмежити спілкування з людьми, які вживають.

Залежний буквально неспроможний убезпечити себе від постійного потоку інформації, що викликає стрес, як-от: новини, соціальні мережі і навіть свій власний звичний коло спілкування.

У зоні особливого ризику — люди, які страждають від залежності, які вже проходили лікування: наркологічний диспансер, крапельниці вдома. Тобто люди з досвідом рецидиву.

Етапи одужання від зриву у залежного

У разі початку зриву у залежного найефективніший спосіб запобігти затяжному догляду — це ізоляція в закритому стаціонарному реабілітаційному центрі. Оскільки перші етапи одужання найважчі для хворого, надання кваліфікованої підтримки на цих етапах має вирішальний вплив.

Це:

• медикаментозна допомога з детоксикації;
• м’яке виведення залежного із гострого стану;
• цілодобова підтримка групи;
• систематичні заняття щодо підтримки стабільного психоемоційного стану;
• безліч інших підтримуючих моментів, які залежна людина може відчути лише за умов реабілітаційного центру.

Слід згадати такі важливі елементи реабілітаційного процесу, як розпорядок дня, режим сну і харчування, графік занять. Це саме собою дисциплінує людину із залежністю і формує новий спосіб життя і, відповідно, мислення. При цьому клієнт центру тимчасово не має доступу до стресової інформації, до ЗМІ взагалі і займається цілеспрямовано своїм власним одужанням та зміцненням у тверезості, щоб після проходження курсу бути здатним протистояти зовнішнім факторам впливу, що раніше ведуть до зриву.

Залежна особистість — це людина, схильна до самокопання, схильна до страхів перед майбутнім, яка страждає від почуття провини, невпевненості та сумнівів.

Почуття безпорадності перед світом вкидає його у хворобливий стан усвідомлення себе нікчемним, нездатним впливати на навколишнє оточення, на свій душевний стан.

Нинішня соціальна напруга — загроза безпеці та життю, загострює її почуття безпорадності та провини, страху, сорому, депресію, яких хімічно залежний вміє позбавлятися одним способом — вживаючи.

Алкоголізм та наркоманію називають хворобою почуттів, тому, щоб одужати від такої залежності, недостатньо просто пройти детоксикацію або застосувати метод кодування, тому що основну частину лікування становить робота саме з емоційною сферою.

Депресія: причина чи слідство?

Окремо торкнемося депресії, як «вірної супутниці» кожного залежного, коли вона, ховаючись за маскою алкоголізму чи наркоманії, видає причину слідства.

Тобто людина переконана в тому, що п’є через депресію, коли насправді депресія якраз і з’являється в результаті зловживання.

Особливо уважно слід ставитись до залежних людей з депресією саме зараз у період тривалої психоемоційної кризи, пов’язаної з війною. Справа в тому, що реакція здорової людини на поточні події та реакція людини з депресією відрізняються тим, що здорова людина каже собі: «Зараз погано, але згодом все зміниться», тоді як залежний переконує себе, що «Зараз погано так буде завжди”.

Така установка – це прихована форма суїциду, яка проявляється, зокрема, у вигляді алко- та наркозалежності. На завершення наведемо ще один актуальний зараз термін, що стосується хвороби залежності – це “тригерні події” – щось, що викликають несподіваний стрес, сильний настільки, щоб у залежного спрацював звичний механізм самозахисту – догляд.

Чим менше в житті людини факторів високого ризику — тим сильнішим має бути такий стрес, щоб спровокувати зрив. А якщо цих стресових факторів багато, як зараз, то меншим може виявитися тригер.

Війна = можливий зрив на вживання

Тобто, в нашій сучасній обстановці війни для залежної людини пусковим механізмом, що запускає зрив, може стати будь-яка незначна подія, що викликає дискомфорт. Початок зриву, зазвичай, можна розпізнати ще його початкової стадії, коли в залежного виникають проблеми з ясним мисленням, запам’ятовуванням, управлінням почуттями та емоціями. Це так званий «сухий зрив», коли людина ще не почала вживати.

І найкращий спосіб запобігти поверненню до вживання — це, як мінімум, визнання проблеми самим залежним, промовляння її на спеціальних групових заняттях, індивідуальних консультаціях, що може надати стаціонарний реабілітаційний центр.