Вступ
Алкоголізм – страшне соціальне зло не лише для однієї людини, але і для людей, що оточують. З медичної точки зору алкоголізм – це хронічне захворювання, яке характеризується непереборною тягою людини до спиртних напоїв. Соціально, людина деградує, і що характерно, з’являється патологічний потяг до спиртних напоїв.
Примусове лікування – це останній захід, який можна застосувати до залежної людини. Але, чи варто доводити до цього. Тому як частіше всього рідні залежного починають “бити тривогу”, коли сам залежний вже на останній ступені хвороби.
Лікарі – психіатри психо соціального тренінг-центру “На грані” у Вінниці, перш ніж ставити діагноз – роблять повне медичне обстеження, після чого рекомендують розпочати більш поглиблене лікування, з методами психологічної допомоги. А от хоче людина, чи ні змінювати своє життя на краще, залежить лише від нього самого.
Ми живемо у середовищі, де вже не секрет, що проблема алкоголізму, друга по смертності, після онкозахворювань. Кожен організм індивідуально реагує на методи лікування, тому не варто ігнорувати рекомендації лікарів, щодо більш тривалої реабілітації, для ще більшої гарантії і ефективності одужання.
Правові аспекти
В Україні примусово відправити людину на лікування проти її волі законодавчо заборонено, проте існують певні умови, за яких це можливо. Тому, у разі виникнення проблеми, безкоштовна консультація у нашій психологічній клініці “На грані” допоможе вам віднайти саме ваш шлях у вирішенні цього питання, і не впадати у відчай.
На примусове лікування залежну людину можна направити через професійне обстеження, за проханням родича, коли людина визнана хворою на наркоманію, або алкоголізмом, не хоче добровільно лікуватися і несе загрозу навколишнім людям, говорять фахівці нашого тренінг-центру “На грані”. І навіть якщо людина на першому етапі ще не дозріла до тверезого життя – його близьке оточення, фахівці в галузі психології та наркології “На грані “, можуть допомогти йому зробити цей важливий перший крок до здорового життя.
Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. (стаття 95 КК України).
Медичні аспекти
Примусове лікування хворих на алкоголізм – це найпоширеніший варіант, що дозволяє залежним позбутися своєї проблеми і повернутися до нормального життя. Розглянемо поетапно, як саме проходить спосіб допомоги людям з залежністю від алкоголю:
- Перевірка психічних і фізичних розладів. Первинний огляд;
- Розміщення у стаціонарні умови під наглядом лікаря;
- Очищення організму – Детоксикація. Виведення шлаків з організму;
- Медикаментозна допомога, направлення на відновлення життєво важливих функцій органів і систем;
- Робота з психологами. Заохочення та мотивація до лікування.
- Реабілітація – відновлення особистості, зміна мислення. Індивідуальна і групова терапії. Мало хто визнає алкогольну залежність. Стійка впевненість, що можна самостійно кинути у будь-який момент, часто надовго відкладає лікування. Нерідко успішні та забезпечені люди не можуть контролювати потребу у спиртному та відмовляються від лікування алкоголізму в клініці. Проте, навіть якщо алкоголік не визнає наявність проблеми, родичам слід наполягати на лікуванні алкоголізму в стаціонарі.
Головними причинами, що заважають виявленню залежності на ранніх стадіях, є: заперечення – коли люди переконують себе та інших, що вони не потребують допомоги.
Соціальне стигматизування – люди побоюються негативного ставлення оточуючих, тому приховують залежність; приховані ознаки – деякі фізичні та поведінкові прояви залежності можна легко пояснити зміною в настрої, порушенням сну або проблемами зі здоров’ям. Так, поступово хвороба з однієї стадії, переходить до більш складної. Рішення рідних почати лікування залежного, сприймається зі звинуваченнями від залежного, і ефективність лікування у разі примусової допомоги, не завжди виявляється ефективною.
Етичні питання
Пацієнти можуть звернутися по медичну допомогу тільки за власним бажанням, крім перерахованих вище випадків, передбачених законодавством України. Спеціалісти психо соціального тренінг-центру “На грані” використовують підхід інтервенції, щоб заохотити алкоголіка лікуватися. Ця методика передбачає комплексну допомогу лікарів-наркологів, психотерапевтів і психіатрів. За допомогою певної терапії, залежну людину мотивують до відмови від пагубної звички і надбання нових можливостей зі здоровим способом життя.
З ним працюють фахівці тренінг – центру “На грані”, які володіють навичками переконання, можуть кардинально змінити погляди пацієнта на життя і провести лікування алкоголізму не насильно, а добровільно. Частою відмовою від лікування, є саме страх покинути родину, сором перед рідними, нерозуміння самої проблеми.
Тому, варто розуміти, що у програмі одужання “На грані” існує ряд методів, по відновленню відношень у родині, групи для співзалежних і терапії по взаємодопомозі. Етична колізія в роботі психіатра-нарколога “На грані ” Вінниця, пов’язана з необхідністю проведення двоєдиного захисту інтересів хворого і інтересів суспільства, в якому цей хворий живе. Суспільство ставиться до залежності неоднозначно.
Проблематикою примусу в лікуванні, є саме відповідний психологічний бар’єр самого хворого, який називається запереченням. Людина, яка почала вживати вище норми, або вирішує змінити ситуацію, одного разу, або дозволяє хворобі далі розвиватись, і наносити шкоди організму. Тому, підтримка рідних, і кваліфікована допомога професіоналів, вступає в дію більш ефективно, після відповідальності свого життя, саме залежного. Тільки після цього можливо одужання.
Безумовно, застосування примусових заходів медичного характеру може принести результати, але його ефективність буде в рази меншою. Тому, рекомендується консультація з психологами щодо застосування кризової мотивації для переконання наркозалежного в необхідності лікування.
Аргументи “за” примусове лікування
Саме слово примус, вже ніби відштовхує, але те що людина не хоче одужувати, має багато чинників, які впливають на її рішення. Перший час, навіть залежний, який вирішив одужувати відчуває труднощі у прийнятті хвороби, і не завжди це вдається легко.
Але, іноді прохання і любов близьких людей, разом з лікуванням у стаціонарі допомагають усвідомити хворому, що все можливо налагодити. Щоб родичам було простіше помістити залежного в спеціалізовану клініку, був прийнятий закон про перевірку на алкоголізм. У тому випадку, якщо лікар-нарколог у “На грані ” встановить у людини залежність, його відразу ж направляють на примусове лікування.
За рахунок цього вдається вирішити багато незручних ситуацій, коли виникають суперечки між залежним, і його (її) рідними. Як результат, відновлення особистих сімейних відносин, налагодження розуміння з батьками, зріла взаємодія зі своїми дітьми.
Перебуваючи у психо соціальному тренінг-центрі “На грані” залежна від алкоголю людина, забезпечує не лише свою родину від суперечок, а й оберігає себе від правопорушень і надзвичайних ситуацій.
Критичний стан здоров’я, коли життя пацієнта перебуває під загрозою через стан, як алкогольна кома або важкі медичні ускладнення, медичний персонал “На грані” може втрутитися для порятунку життя без отримання попередньої згоди. Заради порятунку людини, у ризикових ситуаціях, можливі і такі заходи швидкого реагування.
У випадках, коли є загроза для дітей у родині, не виключено, що метод допомоги, буде також примусовим, з ознайомленням державних органів про ситуацію.
Саме приємне те, зазначають фахівці тренінг – центру “На грані” у Вінниці, що поступово, коли психіка людини приходить до ладу, разом з нею до залежного приходить усвідомлення проблеми, і бажання вирішення. Особи, хворі на хронічний алкоголізм, які ухиляються від добровільного лікування або продовжують пиячити після лікування і систематично порушують при цьому громадський порядок або права інших осіб, підлягають направленню до лікувального тренінг -центру для примусового лікування і трудового виховання на
строк від шести місяців до одного року.
Аргументи “проти” примусового лікування
Припинення застосування примусових заходів медичного характеру може відбутися, якщо особа видужала або коли в результаті змін у стані її здоров’я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру і вона не становить більше небезпеки для суспільства. Але повернемось на початок одужання від алкоголю.
Коли людина не має бажання лікуватись, ефективність без власної мотивації фактично падає на низький рівень. Це не лише порушує базові права людини, а навпаки загострює стан залежного, і має певні психологічні наслідки. Не підлягають направленню на примусове лікування особи:
які страждають на тяжкі психічні розлади або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає перебуванню в таких закладах;
особи з інвалідністю 1 та 2 груп, вагітні жінки і матері, що мають немовлят;
чоловіки віком понад 60 років і жінки віком понад 55 років (стаття 16 З. У.)
Кожна людина має право на особисту недоторканність і свободу, згідно ст 64. Примусове лікування вимагає ретельного дотримання прав пацієнта.
Пацієнт має право на оскарження рішення суду, на отримання інформації про методи лікування та на забезпечення конфіденційності медичних даних.
Усі процедури повинні здійснюватися в суворій відповідності до законодавства та з урахуванням етичних норм.
Література
Фріс П.Л. Кримінально-правова політика України: автореф. дис. … д-ра
юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2005.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від
19.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993 – № 4.
Примусове лікування хронічних алкоголіків та наркоманів. Нові підходи
до старої проблеми [Текст] / Г. Зільберблат [и др.] // Вісник прокуратури.
Безкоштовна консультація
+380686604046Сайт: nagrani.com.ua
Ми є в соціальних мережах – приєднуйтесь https://www.facebook.com/nagrani.vin