Хімічна залежність

Хімічна залежність – це хронічне, прогресуюче, рецидивуюче захворювання, що виникає внаслідок зловживання психоактивних речовин (ПАР) і проявляється зниженням або втратою контролю над вживанням, а також численними порушеннями в соматичної, психічної, соціальної і духовної сферах особистості.

Хворобу можна діагностувати

Одним із симптомів хімічної залежності – недоречне, непередбачуване, надмірне і постійне вживання ПАР.

Хвороба – первинна

ХЗ є першопричиною, а не симптомом прихованих порушень емоційного і фізичного плану, вона викликає розвиток нових захворювань або призводить до загострення вже існуючих. І її лікування не дасть бажаного ефекту, якщо в першу чергу не лікувати хімічну залежність.

Хвороба розвивається при передбачуваному і прогресуючому шляху.

Крім того, що її протягом передбачувано, вона прогресує, якщо її не лікувати. В ході перебігу ХЗ бувають плато, які можуть тривати місяцями і навіть роками, але рано чи пізно ХЗЧ все одно повернеться до вживання.

Захворювання постійне або хронічне.

ХЗ набувають, як будь-яку іншу хворобу, і вона ніколи не проходить сама собою. Можна зупинити її розвиток, хімічно залежні люди можуть жити прекрасним життям до тих пір, поки поки будуть утримуватися від ПАР.

Сама безпечна і надійна альтернатива для ХЗЧ – ПОВНИЙ ВІДМОВА ВІД ВСІХ ВИДІВ ПАР.

Специфічною особливістю хімічної залежності є наявність тісного зв’язку між двома її аспектами – клінічним і психосоціальним.

Це означає, що поведінка, пов’язана з вживанням наркотиків, потрібно одночасно розглядати і як комплекс соціально-психологічних проблем, і як наслідок прогресуючих хімічних змін в організмі. На певному етапі формування адикції (етапі фізичної залежності) хімічні процеси в організмі починають відігравати провідну роль у підтримці адиктивної поведінки. Дана особливість спонукає фахівців мати деякі знання в області клінічних проявів наркозалежності.

Для синдрому фізичної залежності характерні наступні клінічні ознаки:

• непереборне бажання вживати психоактивні речовини;
• знижений контроль над початком, закінченням або загальної дозуванням прийому;
• вживання з метою пом’якшити синдром відміни (абстинентний синдром).

Непрямими ознаками фізичної залежності можуть бути:

• підвищення толерантності до наркотику (потреба в більш високих дозах); зниження ситуаційного контролю (вживання в незвичних обставинах);
• ігнорування інших задоволень заради прийому наркотиків;
• психічні розлади або серйозні соціальні проблеми внаслідок їх вживання.

Прояв окремих форм хімічної залежності має спільні соціально-психологічні ознаки. В основі цієї адикції лежить потреба продовжувати прийом наркотику з метою досягнення почуття комфорту чи усунення неприємних відчуттів (наприклад, абстинентного синдрому). Потяг до наркотику носить надзвичайно сильний характер. Подібно ракової пухлини, воно швидко руйнує особистість і життя хворого.

При цьому спостерігаються зниження успішності, відмова від навчання або професійної діяльності, конфлікти з соціальним оточенням, проблеми з законом, відхід від сім’ї і друзів, звуження спілкування до наркома-нического кола, ізоляція.

Паралельно з соціальною деградацією відбувається виражене зміна характеру. На тлі заклопотаності наркотиком наростає загальна необов’язковість, формується амотіваціонний синдром (втрата колишніх інтересів). Заперечення стає стилем поведінки. Наркозалежний заперечує буквально все: факти вживання, правила, свої вчинки, свою відповідальність, наявність проблем, нарешті, залежність і необхідність її лікування. Спроби оточуючих допомогти залежному або знецінюються, або викликають агресію. Реальність повністю замінюється фантазіями у формі безплідних мрій, невиконуюча обіцянок, брехні, ілюзій. Світ наркозалежних-мих – це світ міфів: «Я можу вколотися тільки один раз», «Я вживаю, коли хочу», «Можна контролювати дозу», «Я можу без наркотика», «ломка не можна пережити», «Інші не вживають, бо не знають, що це таке »,« Лікарі нічого не розуміють в цьому »,« Наркоманія невиліковна ».

Якщо спочатку аддиктивна особистість намагається піти від вирішення проблем, то поступово вона взагалі втрачає здатність до дій. Депресія, ізоляція, безпорадність, проблеми з законом – все це нарешті призводить до усвідомлення серйозності проблеми. На жаль, усвідомлення нерідко настає занадто пізно.

Серед мотивів первинного вживання можна виділити:

• досягнення психологічного комфорту і релаксації;
• субмісивності мотиви (прагнення до схвалення в групі);
• гедоністичні (одержання специфічного задоволення і підняття настрою);
• гіперактивація (підвищення тонусу і самооцінки);
• псевдокультурного (демонстрація якого- то якості, наприклад дорослого поведінки);
• пізнавальні (цікавість).

Хвороба згубна.

Залишена на самоплив хімічна залежність – хвороба смертельна на всі сто відсотків.

Причини смерті при ХЗ можуть бути: фізичними (хвороби, викликані употр. ПАР); випадковими (нещасні випадки); емоційними (самогубства, викликані депресією).

Хвороба піддається лікуванню.

Хворобу можна лікувати і зупинити. Хвороба передбачувана і відгукується на специфічний вид лікування.

Причини хімічної залежності як хвороби:

• фізичний фактор;
• схильність до залежності;
• неблагополучна спадковість (Якщо один з батьків страждає на алкоголізм, то ймовірність захворювання для дитини досягає 20%, якщо обоє батьків, то 50%).